Осінь – улюблена пора року, можливо, тому що народилася в листопаді… Та саме восени у мене загострені відчуття світу. Природа засинає, кольори тьмяніють, усе затихає. Тоді у мене багато роздумів, переосмислень та натхнення.
Приплив енергії навесні Про мене тобі на згадку цей згорток слів Всі лабіринти й ребуси без ключів Вітряна і глибока травнева ніч Всіх не шукай вершин, бо не в тому річ…А весна для мене – пробудження, відродження сил. Люблю спостерігати як все набирається енергії, розпускається, квітне. Але минулого року у весняну пору писалося про карантин. Тоді так склалися обставини. Нами панував страх і безвихідь, хотілося до лісу…
Знайти себе Реальність мені не вірить, реальність не знає хто я, Тому що люблю я сірий, та часто змінюю колір.Мене завжди цікавив внутрішній світ людей. Кожна людина унікальна. Її життєва історія ніколи не повторюються. Я захоплююся людьми і часто за ними спостерігаю. Декілька років тому наважилася здобути психологічний фах. Нині працюю над розстановками по Хелінгеру — це теорія і методика про важливість предків, сімейні стосунки та їхній вплив на наше життя. Колись мій батько не носив прізвище свого тата — мого дідуся, а дідусь до кінця життя хотів, щоб тато взяв його прізвище. Та цього так і не сталося. Дізнавшись про цю історію, змінила прізвище, а точніше тепер у мене воно подвійне Мороз-Кміт (дідусеве – Мороз, тата – Кміт). Після цього я відчула великий приплив енергій. У мене розв’язалися деякі проблеми, не стало хронічних хвороб, позбулася безсоння.
Банально, але моє щастя – здоров’я Для мене щастя — це здоров'я. У дитинстві я часто хворіла, школу пропускала. Згодом різні захворювання переросли в хронічні. Від згадки по той час, у мене починається апатія. Здається, молода, маю бути сповна сил, але все навпаки. Коли почуваю себе добре – в мене велике натхнення і тоді почуваюся щасливою. Моя формула щастя — це сукупність таких складників як благополуччя, самореалізація, хороші стосунки з людьми і звичайно ж здоров'я.
У поезії моя сила П’ю каву, читаю Іздрика, – Все, що для щастя треба… Хитро всміхаюся зрідка, Пролітає у вікнах небо.Мені дуже складно без поезії, я вже без неї не змогла б. Коли пишу, відчуваю піднесеність, яку важко відчути будь-коли. Вона допомагає знайти контакт з глибиною своїх відчуттів і додає відчуття святковості, небуденності. Це момент коли можна відволіктись від побуту і відпочити. Мені дуже імпонує цитата одного із класиків: «Той хто пізнав радість творчості, не знайде для себе більших радостей».
Щиро дякуємо поетесі Ользі Мороз-Кміт за подаровану студентам Галицького коледжу збірку «Пазли ночі», а також Тернопільській обласній бібліотеці для дітей за організацію зустрічі та запрошення.
