«Було чуттєво та по-родинному тепло», - Оленка Буда про психологічний тренінг
Десятого листопада в групі В-41 відбулася остання пара-тренінг з викладачем психології Гузик Наталією Андріївною. Тренінг, який викликав сльози, бурю приємних емоцій, слів вдячності та любові.
Заняття розпочалося опів на другу, студенти зібралися в останній день навчання. За цей тиждень ми справді дуже втомились і багато не очікували від цієї п’ятниці. Усі готуються, переставляють стільці в коло і ще не знають, що буде далі. До аудиторії, як завжди, з усмішкою заходить Наталія Андріївна. Наша пара розпочинається із вправи «Зоряне небо», де ми написали про свої очікування від цього тренінгу. Вже під час першої вправи відчується особлива відкритість від групи.
Я пишу, що надіюсь отримати приємні емоції, гарний настрій та більше спілкування з дівчатами. Очі в усіх горять, бо ми знаємо, що тренінги – це завжди цікаво і чуттєво. Суть однієї з ігор була в тому, щоб передавати конкретний малюнок один одному. Малювати його треба на спині свого попередника. Відчуваю, як пальчик Наді виводить на моїй спині якийсь об’єкт, і я не знаю, що це. Намагаюся передати його своїй одногрупниці Інні, Інна малює Вікторії. Ми вже не надіємося відгадати малюнок, але Вікторія фантастично зображає ялинку, і це виявляється правильним варіантом. Інша команда також справляється із завданням, тож перемагає дружба. Ми повертаємося у своє тренінгове коло.
Наступна вправа. Умови розповідає Наталія Андріївна: «Хтось один бажаючий сідає в коло, інші скажуть, які риси в цій людині йому подобаються найбільше… я хочу, щоб ви усі спробували». Інна сідає перша в коло. Я вирішила розпочати. Кажу: «Інно, мені подобається твоя зовнішність, мені подобається як ти одягаєшся, твоє волосся». Інна вмить веселішає, дякує і відразу лунає мільйон добрих слів від інших. Коли дійшла черга до подруги Інни – Лілі, ми затамували подих, бо слова від друзів по-особливому теплі. Я бачу сльози в дівчат і з усіх сил тримаюся, щоб не заплакати. Ми по черзі сідаємо на стілець в центрі кола і чуємо багато теплих слів.
Сідаю я. Чую слова Каті. Вона не може втримати сліз, і тепер ми обоє плачемо. Обіймаємося і розуміємо, як це цінно, говорити слова любові. Потім Надя і Оленка кажуть, за що вони мене люблять, тут вже стараюсь стримати сльози. Ми вирішуємо, що в коло має сісти всіма нами улюблена Наталія Андріївна, яка також дарувала нам дуже теплі слова. На кінець викладачка пригощає нас смачними цукерками та побажаннями. Заняття залишає цілий “вагон” приємних емоцій, а отже, наші очікування здійснені.
Після пари йдемо на каву, і я запитую в Оленки, як для неї все пройшло. «Тренінг залишив після себе приємні спогади. Було чуттєво, по-родинному тепло. Незважаючи на те, що це була пара, не відчувалося цієї офіційності. Складалося враженнями ніби ми знаємо один одного сто років, особливо із викладачкою Наталією Андріївною. Не знаю, як їй вдається руйнувати стіни, відстані та прірви між нами. Сподіваюся, що ми за коротку пару віддали їй ту світлу енергію, яку вона давала нам впродовж семестру. Хоча б частинку» - каже Оленка.
Ще весь вечір у нас в душі жевріє те тепло, яким ми всі поділились на тренінгу. Такі заняття завжди цінні та залишаються в пам’яті.
Ульяна Ковтун та Катерина Яржемська
https://gi.edu.ua/novyny/item/1120-bulo-chuttievo-ta-porodynnomu-teplo-olenka-buda-pro-psykholohichnyi-treninh#sigProId01036ab781
