Прийменник ОТЪ у пам’ятках української мови XVI – XVII ст.
Гайда О. М.
Галузь знань: Гуманітарні науки
Форма публікації: Друкована
Рік публікації: 2016
Назва видання: Лінгвістичні дослідження
DOI-адреса:
URL публікації: http://ling.luguniv.edu.ua/index.php/ling/article/view/26
Анотація
У статті розглянуто семантичну структуру прийменника отъ української мови ХVI – XVII ст. Автори тогочасних граматик у своїх працях відносять досліджувану мовну одиницю до класу прийменників та вказують на її широку функціональність і сполучуваність з родовим відмінком. З’ясовано, що прийменник отъ досліджуваного періоду виражав сім смислових відношень: об’єктні, часові, означальні, просторові, міри і ступеня, способу дії та кількісні. Установлено, що найчастіше прийменник отъ у мові документів ЛСБ виражає різні відтінки об’єктних відношень. Наявність варіантів от/од пояснюємо тим, що в українській мові ХVІ – ХVІІ ст. відбувалися розвиток і усталення різних фонетичних процесів, зокрема явища асиміляції за дзвінкістю-глухістю. У сучасній українській літературній мові нормативним є прийменник від, а варіант од кваліфікують як синонім зазначеного прийменника. У говірках поряд із від активно функціонують прийменники вид (вит). Форми од (ад) збереглися в поліських та середньонаддніпрянських говірках, а од (уд) – у закарпатських, лемківських, гуцульських говірках.Додаткова інформація
прийменник; семантична структура; лексико-граматичні відношення; граматика; історія мови |
Файл
Прийменник ОТЪ у пам’ятках української мови XVI – XVII ст.pdf |