-->

«Наздоганяю холодний вітер і вітер мене заносить», – знайомство з поетесою Ольгою Мороз-Кміт

Ця тендітна талановита дівчина бачить світ інакше, відчуває найменші його прояви – у краплинах дощу чи падолисті, у подихах весняного вітру чи в зав’язі квітки. Вона, як художниця, малює словами. Її слова наповнені барвами, а коли вони ховаються всередині неї — настає безколірність. На зустрічі Ольга Мороз-Квіт читала свою поезію дозами, так само помалу привідкривала свій глибинний внутрішній світ і всі життєві, інколи побутові, переживання. Молода авторка розповіла, що для неї щастя, наповненість і гармонія …

«Колір грози»

Писати почала в дитинстві. Першою моєю читачкою і критикинею була мама. Вона любила поезії. У нас вдома дуже багато збірок різних авторів. Вона їх читала, а виправляла мої вірші. Мама привила смак до поезії і завжди вірила, що мою творчість оцінять. Ще в п'ятнадцять написала вірш «Моє серце кольору грози». Згодом у цій назві відчула значно глибші символи. Вона про почуття, про вибух внутрішніх емоцій. Тому, довго не вагавшись, назвала першу збірку «Колір грози». Світ вона побачила, коли мені виповнилося тридцять. Але запланувала її ще до свого 20-річчя. Майже десять років зупиняли мене сумніви: сподобається чи не сподобається поезія читачам. Насправді, збірка отримала багато схвальних відгуків, які надихнули на нову поезію й інші збірки. Нині у мене ще є «Конвалії і сюжети», а також «Пазли ночі».

«Загадкова і меланхолійна осінь» Листопад – важкими думками Листопад, листопад… І снами, і снами, і знову снами Йде день на спад

Осінь – улюблена пора року, можливо, тому що народилася в листопаді… Та саме восени у мене загострені відчуття світу. Природа засинає, кольори тьмяніють, усе затихає. Тоді у мене багато роздумів, переосмислень та натхнення.

Приплив енергії навесні Про мене тобі на згадку цей згорток слів Всі лабіринти й ребуси без ключів Вітряна і глибока травнева ніч Всіх не шукай вершин, бо не в тому річ…

А весна для мене – пробудження, відродження сил. Люблю спостерігати як все набирається енергії, розпускається, квітне. Але минулого року у весняну пору писалося про карантин. Тоді так склалися обставини. Нами панував страх і безвихідь, хотілося до лісу…

Знайти себе Реальність мені не вірить, реальність не знає хто я, Тому що люблю я сірий, та часто змінюю колір.

Мене завжди цікавив внутрішній світ людей. Кожна людина унікальна. Її життєва історія ніколи не повторюються. Я захоплююся людьми і часто за ними спостерігаю. Декілька років тому наважилася здобути психологічний фах. Нині працюю над розстановками по Хелінгеру — це теорія і методика про важливість предків, сімейні стосунки та їхній вплив на наше життя. Колись мій батько не носив прізвище свого тата — мого дідуся, а дідусь до кінця життя хотів, щоб тато взяв його прізвище. Та цього так і не сталося. Дізнавшись про цю історію, змінила прізвище, а точніше тепер у мене воно подвійне Мороз-Кміт (дідусеве – Мороз, тата – Кміт). Після цього я відчула великий приплив енергій. У мене розв’язалися деякі проблеми, не стало хронічних хвороб, позбулася безсоння.

Банально, але моє щастя – здоров’я Для мене щастя — це здоров'я. У дитинстві я часто хворіла, школу пропускала. Згодом різні захворювання переросли в хронічні. Від згадки по той час, у мене починається апатія. Здається, молода, маю бути сповна сил, але все навпаки. Коли почуваю себе добре – в мене велике натхнення і тоді почуваюся щасливою. Моя формула щастя — це сукупність таких складників як благополуччя, самореалізація, хороші стосунки з людьми і звичайно ж здоров'я.

У поезії моя сила П’ю каву, читаю Іздрика, – Все, що для щастя треба… Хитро всміхаюся зрідка, Пролітає у вікнах небо.

Мені дуже складно без поезії, я вже без неї не змогла б. Коли пишу, відчуваю піднесеність, яку важко відчути будь-коли. Вона допомагає знайти контакт з глибиною своїх відчуттів і додає відчуття святковості, небуденності. Це момент коли можна відволіктись від побуту і відпочити. Мені дуже імпонує цитата одного із класиків: «Той хто пізнав радість творчості, не знайде для себе більших радостей».

Щиро дякуємо поетесі Ользі Мороз-Кміт за подаровану студентам Галицького коледжу збірку «Пазли ночі», а також Тернопільській обласній бібліотеці для дітей за організацію зустрічі та запрошення.

Матеріал підготувала студентка групи В-41 Ірина Мовчанюк