Оголошення

Події

Студенти Галицького коледжу почули правду про Іловайськ

Рейтинг Користувача: / 0
НайгіршеНайкраще 

 

-         Ви бачите повний зал, а це означає, що тернополяни солідарні з нашими військовими, з нашою армією, з нашими бійцями, – зазначив заступник міського голови Тернополя Леонід Бицюра. – І хоча ми дуже далеко від фронту, нас розділяють тисячі кілометрів, але повірте, ми дуже болісно відчуваємо все те, що відбувається там, на фронті. Те, що тут спокій і мир, не означає, що в нашій країні немає війни. Ми просто в тилу.

-         Я сам з Дніпра. Дніпропетровська область втратила в цій війні найбільше своїх синів. Але на подібну зустріч у моєму місті прийшло не більше сотні людей. Це якось дивно, але чим далі від передової, тим більше поваги, шани і інтересу до воїнів, більше відчувається війна, – зауважив Роман Зіненко.

Спогади про події серпня – вересня 2014 року, які нарекли Іловайською трагедією, Іловайським котлом, Роман описав у книзі «Иловайский дневник», оскільки був безпосереднім учасником тих подій. Книгу, каже, присвятив загиблому командиру взводу Денису Томіловичу, а стимулом видати стала обіцянка матері передати майбутнім поколінням правдиві свідчення тієї трагедії.

— Мені вже давно не сниться Іловайськ, вже давно не сниться, – розповів присутнім Роман Зіненко.  – Можливо, саме для того, щоб мати сили розповісти про те, свідком чого я був. Ми тоді були в складі підрозділу «Дніпро-1» з 18 серпня до самого виходу з оточення брали участь в іловайських подіях. Багато хто з бійців, хоч минуло два роки, мовчать, багато хто отримав психологічні, фізичні травми і навіть не бажають про це говорити. А я навіть не знаю, що спонукало мене написати  книгу, тому що я не письменник. В мене трійка була з літератури в школі, але щось нахлинуло і я відчув, що я маю розповісти, країна має знати про тих людей, які героїчно віддали життя. Я поки що маю сили про це написати і розповісти, згадувати. На моїх очах загинуло  багато. Перша смерть вплинула дуже сильно. Мабуть, віра підтримує мене. У Бога немає мертвих. В нього усі живі. І коли я чую, що герої не вмирають, я це відчуваю саме так. Герої не вмирають.

 

Довідка: Бої за Іловайськ точилися в другій половині серпня 2014 року. Наприкінці серпня військові регулярні частини ЗСР розстріляли так званий «зелений коридор» українських бійців, які покидали Іловайськ. За офіційними даними, тоді загинули 366 українських військових і правоохоронців, 429 були поранені, 128 потрапили в полон, 158 вважають зниклими безвісти.

 

 

Коментарі: