Події

News image

Із глибини ресторанного бізнесу: «Вступ до

Пивоварна ресторація «Ковчег» - унікальний  заклад ресторанного господарства ... Детальніше...

Оголошення

News image

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ ПРО СА

Президент України Петро Порошенко своїм указом увів у дію рішення РНБО від 28 ... Детальніше...

Басок Юлія

24 серпня 1991 року, Україна набула статусу незалежної демократичної європейської держави, законами якої народу гарантувалась свобода думки та слова, політичних поглядів та переконань. Усі вище перераховані фактори є невід’ємними атрибутами дійсно вільного, демократичного суспільства, в якому мають право на існування ЗМІ без цензури, а її представники з чіткою власною позицією і правом висловлювати її серед народних мас.

Так, саме вміння талановитих журналістів, їх прагнення «докопатися» до правди, їх професійний нюх до новинок – ось основні рушії української журналістики. Звичайно, якщо не брати до уваги ті періодичні видання, які мають на меті «відмивання» грошей, а не подання справжньої інформації, і є більш бізнесовою, а не інформаційною ланкою, то можна стверджувати, що в Україні є достатньо спраглих до «гарячих» новин журналістів. Це ті люди, які, інколи, ціною власного здоров’я чи, навіть, життя намагаються дізнатись істину, щоб ми – українці, могли твердо оцінювати дії наших кумирів і політиків.

Чи є в Україні цензура? Чи є в Україні свобода слова? На мою думку, найяскравішим прикладом останнього десятиліття, який буде відповіддю на вище поставлені запитання – історія українського журналіста Георгія Гонгадзе. Історія, відома якщо не в дрібницях, то в загальних деталях, кожному дорослому українцю. До сьогодні, ми не знаємо винуватців у тій справі, тільки непрямі докази, які наштовхують кожного на власні здогади та версії тієї неприємної події. Про яку демократію і свободу слова можна говорити? Людина, яка намагалась відкрити завісу політичного життя тогочасної України, донести до людей відомі компрометуючі, але, вочевидь, правдиві факти про яскравих представників влади, пожертвувала власним життям.

Якщо брати до уваги теперішній час, то актуальним є вирішення питання про прийняття останнього із законопроектів «Про наклеп».

Як на мене, то це чергова спроба «заткнути» рота журналістам, прикриваючись вищезгаданим законом.

Та, перш за все, ми – майбутні журналісти, повинні пам’ятати, що не завжди правда потрібна людям, а ми повинні навчитись поєднувати відомі нам факти у

коректній формі, висловлювати та подавати їх людям, бути незаангажованими та об’єктивними.

Хочеться вірити, що в далекому майбутньому професія журналіста буде ототожнюватися із єдино правдивим джерелом інформації, а журналісти будуть вільно творити у різних сферах суспільного життя, маючи набагато більше комфортних умов для праці. А законодавством України будуть чітко продумані права і свободи журналістів, їх повноваження, для того, аби лише покращити продуктивність праці, а не «затикати» їм рота.

Отож, підсумовуючи сказані слова, можна зробити висновок, що демократія та свобода слова в Україні, які гарантуються законодавством, є лише формальністю, а для втілення їх у життя необхідно ще багато часу, а, насамперед, бажання як зі сторони державних діячів, так і зі сторони журналістів.

Коментарі:

Результати опитування

Результати опитування